Математичні парадокси

Курси / Теорія ігор для бізнесу

Курс · підприємцям і маркетологам

Теорія ігор для бізнесу

Кава в зернах, 250 гсьогодні вранці
Марта14 $ Магазин по сусідству13 $ знизив на долар

Собівартість пачки в обох 8 $, покупці беруть там, де дешевше. Що робити Марті?

У більшості рішень бізнесу результат залежить не лише від вас. Ви знижуєте ціну, а конкурент відповідає. Ви довіряєте постачальнику, а він вирішує, чи варто тримати слово. Ви підписуєте контракт до певної дати, і людина рахує, скільки їй лишилося. Теорія ігор вивчає саме такі ситуації: коли інші теж думають. Курс іде за Мартою. Вона обсмажує каву й продає її онлайн, і в кожному розділі натрапляє на нову гру: цінову війну, знижки на Чорну п'ятницю, постачальника, команду на remote, війну за працівника, переговори й нову «швидку дорогу», від якої гірше всім. Для кожної гри одне правило, а перевіряє його симуляція на сторінці. Наприкінці іспит: засідання ради Марти.

≈ 60–80 хвилин разом з іспитом, можна частинами по 5 хвилин; прогрес зберігається. Математики — шкільні частки й прості ймовірності.

Пройдено 0 з 14 розділівЗадач з каталогу розв'язано: 0 з 9
Словничок григра, хід, виграш, стратегія, рівновага, повторювана гра
Гра
Будь-яка ситуація, де ваш результат залежить і від ваших рішень, і від рішень інших.
Хід
Одне рішення гравця: знизити ціну, дати знижку, дотримати слова.
Виграш
Що гравець отримує в підсумку. Тут найчастіше прибуток у доларах.
Стратегія
Повний план: який хід робити в кожній ситуації, зокрема у відповідь на хід суперника.
Рівновага
Стан, з якого нікому не вигідно сходити самому, поки інші не змінюють своїх рішень (розділ 3).
Повторювана гра
Та сама гра з тими самими гравцями знову і знову: тоді важить і майбутнє (частина 2).

Перевірте, що вже знаєте

Три короткі питання, по одному на кожну частину курсу. Вони не позначають розділів пройденими, а лише підкажуть, з чого почати. Наприкінці курсу іспит покаже, що змінилося.

Дві пекарні на одній вулиці вирішують, чи давати безкоштовну доставку. Без доставки в обох — по 4 000 $ на місяць. Дає лише одна — вона 5 000 $, сусідка 2 000 $. Дають обидві — по 3 000 $. Що зроблять пекарні, якщо кожна рахує лише свої гроші?

Марта вже вклала 9 000 $ у власний застосунок. Щоб його закінчити, треба ще 5 000 $, а готовий застосунок принесе 4 000 $ прибутку. Що робити?

Дистриб'ютор пропонує Марті 300 $ на місяць за ексклюзив. Разом угода дає 1 200 $ на місяць. Без угоди Марта сама продасть ту саму каву і матиме 500 $, а дистриб'ютор знайде іншу обсмажку й матиме 300 $. Що відповісти?

Частина 1 · без формул

Конкурент теж думає

Чотири ситуації, де рішення ухвалюють один раз: ціна, позиціювання, знижка на «чорну п'ятницю» і вгадування того, що зроблять інші. У кожній ваш результат залежить не лише від вас, а й від того, що вирішить конкурент, який теж рахує. Кожен розділ починається з питання: спершу вгадайте, потім перевірте.

1

Ціна на долар нижча

«Сусідній магазин знизив ціну на долар. Зроблю на долар дешевше за нього, і покупці повернуться. Що тут думати?»

Марта обсмажує каву й продає її онлайн. Приклад вигаданий, але цифри в ньому чесні. Пачка обходиться Марті у 8 $, продає вона її за 14 $. Інший онлайн-магазин продає ту саму арабіку з тієї самої ферми, теж за 14 $. Щотижня 100 покупців шукають цю каву і беруть там, де дешевше, а за однакової ціни діляться навпіл. Отже, кожен магазин продає 50 пачок і заробляє 300 $ на тиждень.

Цього тижня суперник поставив 13 $ і забрав усіх покупців. Кожен може будь-коли знизити ціну на долар, а покупці бачать обидві ціни за секунду.

Обидва магазини відповідають на кожне зниження, доки це їм вигідно. На якій ціні все зупиниться?

Поки ціна вища за 10 $, перебити суперника на долар вигідніше, ніж стояти поруч: увесь ринок замість половини. На 10 $ це вже однаково, і війна стає. Кожен заробляє 100 $ на тиждень замість 300 $. А якби ціну знижували на центи, вона дійшла б майже до 8 $. Зіграйте за Марту нижче.Близько 10 $. Поки ціна вища, перебити суперника на долар вигідніше, ніж стояти поруч: увесь ринок замість половини. На 10 $ це вже однаково, і війна стає. Кожен заробляє 100 $ на тиждень замість 300 $. А якби ціну знижували на центи, вона дійшла б майже до 8 $. Зіграйте за Марту нижче.

Цінова війна тиждень за тижнем

Ви ставите ціну Марти на тиждень. Суперник наступного тижня обирає ціну, яка дасть йому найбільший прибуток проти вашої.

Кожен крок тут розумний: долар знижки дає тиждень усього ринку. Але суперник рахує так само, і за кілька тижнів обидва продають за 10 $. Перший, хто знизив ціну, виграв один тиждень, а програли обидва. Ще 1883 року французький математик Жозеф Бертран помітив: якщо товар однаковий, а покупець іде туди, де дешевше, двох продавців уже досить, щоб ціна впала до собівартості. Підняти ціну назад теж не вийде: хто підніме першим, лишиться без покупців.

Історія Антуан Курно 1838 року описав двох продавців, які обирають, скільки товару випустити, і отримав ціну помітно вищу за собівартість. Бертран у рецензії 1883 року заперечив: продавці змагаються цінами, а тоді кожен перебиватиме іншого, доки прибуток не зникне. Відтоді «парадокс Бертрана» пояснюють так: ціна тримається вище за собівартість, лише коли товари різні, потужності обмежені або гра повторюється (частина 2). Джерело: J. Bertrand, рецензія на книги Курно і Вальраса, Journal des Savants, 1883, с. 499–508.
2

Усі на одному пляжі

«Чому всі магазини кави схожі: та сама середня обсмажка, ті самі лендинги, розсилки о 10-й ранку?»

Після цінової війни (розділ 1) Марта вирішила відрізнятися смаком. Обсмажку можна вибрати на шкалі від 0 (зовсім світла) до 100 (зовсім темна). Смаки покупців розподілені по шкалі рівномірно, і кожен бере каву, найближчу до свого смаку. Ціни однакові. Зараз Марта стоїть на 25, суперник на 75: кожному половина покупців.

Чому продукти конкурентів так часто зсуваються до однакових?

Тут покупці не люблять середину більше, ніж краї: смаки рівномірні. Але хто зсувається до суперника, той зберігає своїх покупців з краю і забирає частину його. Суперник відповідає тим самим. Зсуньте обсмажку Марти нижче і дайте супернику відповісти.Кожен крок до суперника забирає частину його покупців. Тут покупці не люблять середину більше, ніж краї: смаки рівномірні. Але хто зсувається до суперника, той зберігає своїх покупців з краю і забирає частину його. Суперник відповідає тим самим. Зсуньте обсмажку Марти нижче і дайте супернику відповісти.

Обсмажка Марти, відповідь суперника

Покупці Марти
Покупці суперника
Від смаку до кавиу середньому, пунктів шкали

Ця логіка працює всюди, де покупця можна «відкусити» в сусіда: обсмажка, тарифні плани, тон лендингу, час розсилки. Кожен крок до сусіда вигідний тому, хто його робить, і тому ринок стягується до однакового. Покупцям з країв від цього гірше: їхній смак далі від того, що пропонують.

Але в цій моделі ціни однакові. Якщо дві кави стоять поруч на шкалі, для покупця вони майже однакові, і починається цінова війна з розділу 1. Тому, коли конкурують і ціною, продавцям вигідніше розійтися: так показали д'Аспремон, Габсевич і Тісс 1979 року. Хто відрізняється, той може тримати ціну.

Джерела H. Hotelling, «Stability in Competition», Economic Journal, 1929; C. d'Aspremont, J. J. Gabszewicz, J.-F. Thisse, «On Hotelling's "Stability in Competition"», Econometrica, 1979.

Морозиво на пляжі

Кілометр пляжу і два продавці морозива, які можуть пересувати кіоски. Кожен покупець іде до найближчого. Де продавці стануть?

Кінець цієї гри — обидва посередині, на 50, кожному половина покупців, як і на старті. Але середня відстань від смаку до кави подвоюється: 25 пунктів замість 12,5, коли Марта й суперник стояли на 25 і 75. Продавці нічого не виграли, а покупці програли. Гарольд Хотеллінг 1929 року пояснив цим, чому магазини, партії й церкви схожі між собою.

3

Дилема знижок

«На "чорну п'ятницю" знижки в усіх. Може, хоч цього разу не давати? Тільки б сусід теж не дав.»

Наближається «чорна п'ятниця». Марта і магазин-суперник кожен окремо вирішують: знижка 20% чи без знижки. Пачка коштує 20 $, собівартість 8 $: без знижки Марта заробляє 12 $ з пачки, зі знижкою (ціна 16 $) — 8 $. У кожного магазину 100 постійних покупців, які візьмуть каву у своєму магазині за будь-якої ціни. Ще 300 мисливців за знижками підуть туди, де дешевше, а за однакової ціни розділяться навпіл. Домовитися не можна: це картельна змова, та й ніхто нікому не вірить.

Обидва магазини рахують гроші й вирішують один раз. Що вони зроблять?

Якщо суперник без знижки, знижка дає Марті 3 200 $ проти 3 000 $. Якщо суперник зі знижкою, знижка дає 2 000 $ проти 1 200 $. Знижка краща за будь-якого ходу суперника, і він міркує так само. Обидва заробляють по 2 000 $, хоча без знижок мали б по 3 000 $. Перевірте таблицю нижче.Обидва дадуть знижку. Якщо суперник без знижки, знижка дає Марті 3 200 $ проти 3 000 $. Якщо суперник зі знижкою, знижка дає 2 000 $ проти 1 200 $. Знижка краща за будь-якого ходу суперника, і він міркує так само. Обидва заробляють по 2 000 $, хоча без знижок мали б по 3 000 $. Перевірте таблицю нижче.

Прибуток за тиждень «чорної п'ятниці»

Марта
Суперник

Це дилема в'язня, найвідоміша гра теорії ігор. Знижка тут — : вона краща за будь-якого рішення суперника. Пара «обидва зі знижкою» — : жодному не вигідно змінити рішення самому. І водночас обом гірше, ніж якби обидва втрималися. Кожен вчинив розумно, а разом вийшло погано.

Історія Гру придумали 1950 року в корпорації RAND математики Меррілл Флад і Мелвін Дрешер. Того ж року Альберт Такер, пояснюючи її психологам у Стенфорді, переказав виплати як історію двох в'язнів, і назва прижилася. Джерело: W. Poundstone, «Prisoner's Dilemma», 1992; M. M. Flood, «Some Experimental Games», RAND RM-789, 1952.

Дилема мандрівника

Дві розбиті вази, кожен власник пише ціну від $2 до $100. Обом платять меншу, з бонусом $2 тому, хто написав меншу. Що написали б ви?

Дилема мандрівника — та сама пастка, розтягнута на сотню кроків: кожен «на долар менше» розумний, а ланцюжок веде до 2 $, найгіршої пари для обох. Але живі люди пишуть 95–100 і заробляють більше за «раціональних». Каушик Басу описав її 1994 року саме як парадокс раціональності: логіка, яку обидва знають до кінця, шкодить обом.

4

Вгадати, що вгадають інші

«Я запускаю конкурс для підписників. Хочу знати наперед, яке число виграє, щоб приз не дістався випадково.»

Марта оголошує конкурс у розсилці: кожен називає ціле число від 0 до 100, виграє той, хто найближчий до 2/3 всіх чисел. Приз — кілограм кави. Число залежить лише від того, як думають інші. Хто вважає, що інші називають навмання (середнє 50), назве 33: це один крок. Хто думає, що всі зроблять цей крок, назве 22: два кроки. Три кроки — 15, і так далі аж до 0.

Скільки кроків цього ланцюжка варто зробити, щоб виграти серед звичайних підписників?

У дослідах люди здебільшого роблять один-два кроки, тож середнє далеке від 0, а ціль — на крок далі за більшість. Нуль виграв би, лише якби до кінця дійшли майже всі. Змініть склад гравців нижче і пошукайте найкраще число.Два-три кроки. У дослідах люди здебільшого роблять один-два кроки, тож середнє далеке від 0, а ціль — на крок далі за більшість. Нуль виграв би, лише якби до кінця дійшли майже всі. Змініть склад гравців нижче і пошукайте найкраще число.

Хто грає і яке число Марти

Ціль, 2/3 середньоготочно, у середньому
Марта від цілі
У конкурсі—

Склад гравців тут ілюстративний: хто «навмання», називає випадкове число від 0 до 100, а решта — 33, 22 або 0. Справжні конкурси ще шумніші, але картина та сама.

Найлогічніша відповідь, 0, виграє лише серед тих, хто теж дійде до кінця. Серед звичайних людей вона далеко від цілі. Перемагає не той, хто думає найглибше, а той, хто правильно вгадав, як глибоко думають інші, і зробив на крок більше. Джон Мейнард Кейнс 1936 року порівняв із цим біржу: обирати треба не те, що подобається вам, а те, що, на думку інших, сподобається іншим.

У бізнесі так само. Розпродаж варто почати трохи раніше за більшість, але не настільки рано, щоб покупці ще не думали про подарунки. Ціну ставлять трохи нижче за те, що поставлять конкуренти, а не за те, що вони поставили б, якби рахували до кінця.

Коли вас хочуть вгадати: перевірки навмання

Вгадувати чужі ходи корисно. А коли вгадують вас, краще стати невгадуваним. Марта віддає зерно на перевірку в лабораторію, але не щотижня: це дорого. Постачальник, який схитрував у тиждень без перевірки, заощаджує 200 $, а якщо його впіймали, платить штраф 600 $. Він стежить, коли Марта перевіряє, і хитрує тоді, коли перевірки не чекає.

перевіркапостачальник схитрував

Перевірок
Схитрував / впійманий
Постачальник заробив на обмані

Бот-постачальник дивиться, що Марта робила останні три тижні, і пригадує, що було після таких самих трьох тижнів раніше. Якщо шанс перевірки, за його оцінкою, менший за 1/4, він хитрує.

Чому саме 1/4? Якщо Марта перевіряє навмання в середньому раз на чотири тижні, то з кожних чотирьох обманів постачальник тричі виграє по 200 $ і раз платить 600 $: разом нуль. Перевіряти частіше — і обман стає збитковим. «Кожен 4-й тиждень» і «навмання з шансом 25%» — та сама кількість перевірок, близько 13 на рік. Але розклад постачальник вивчає за кілька тижнів і хитрує в решту, а випадковість вивчити неможливо. Теорія ігор зве це змішаною стратегією: коли супернику вигідно вас передбачити, найкращий хід — випадковий, із правильно підібраним шансом.

Джерела J. M. Keynes, «The General Theory of Employment, Interest and Money», 1936, розділ 12; R. Nagel, «Unraveling in Guessing Games: An Experimental Study», American Economic Review, 1995; R. H. Thaler, «From Homo Economicus to Homo Sapiens», Journal of Economic Perspectives, 2000; R. Avenhaus, B. von Stengel, S. Zamir, «Inspection Games», Handbook of Game Theory, т. 3, 2002 (ігри перевірок).

Вгадай 2/3 від середнього

Кожен називає ціле число від 0 до 100. Виграє той, чиє число найближче до двох третин середнього всіх чисел. Яке число назвете ви?

Справжні числа. У досліді Розмарі Нагель (1995) студенти в першому раунді дали середнє 36,73, і жоден не назвав 0. 1997 року Річард Талер провів гру у Financial Times: 1 476 читачів дали середнє 18,91, і виграло число 13. Найпопулярнішими були 33 і 22, тобто один і два кроки, хоча нулів теж було чимало.

Що далі У грі, яку грають один раз, логіка штовхає всіх до поганого результату: ціна на дні, усі однакові, знижки в усіх. Але бізнес — не одна гра. З тим самим постачальником, конкурентом і командою ви зустрічаєтеся щомісяця, і це змінює розрахунок. Про це друга частина.

Дві хвилини на перевіркуНові ситуації на ідеї цієї частини. Необов'язково, нічого не блокує.

Два кафе на одній площі продають однакове лате за 4 $, собівартість 1,50 $. Одне знизило ціну на 20 центів. Обидва відповідають на кожне зниження, поки це їм вигідно. Чим це скінчиться?

Лате однакове, тож кожне зниження забирає всіх покупців, і його перебивають. Як у розділі 1, ціна зупиняється лише біля собівартості.

Конкурс у розсилці: назвати число від 0 до 100, виграє найближче до половини середнього. Грають звичайні підписники. Яке число назвати?

Більшість робить один-два кроки: 25 (половина від 50) або 12,5. Ціль — половина середнього, тож вона нижча за 25, але далека від 0. Виграє крок за більшістю, як у розділі 4.

Частина 2 · частки і прості ймовірності

Гра повторюється

У першій частині кожна гра була разовою, і логіка штовхала всіх до поганого результату. Але з постачальником, підрядником і командою Марта грає щомісяця. Чотири розділи про те, що змінює повторення: як відповідати на обман, що робить відома дата кінця, скільки зв'язків витримує довіра і коли повторення стає пасткою.

5

Око за око з постачальником

«Постачальник уже раз підсунув мені дешевше зерно. Пробачити чи покарати?»

Марта щомісяця купує зелене зерно в одного постачальника. Кожен із двох може грати чесно або хитрувати: Марта — платити вчасно чи затягувати оплату, постачальник — везти погоджений ґатунок чи підмішати дешевший. Вигода за місяць влаштована так само, як таблиця знижок з розділу 3, тобто це знову дилема в'язня: обоє чесні — по 300 $, обоє хитрують — по 100 $, хто схитрував проти чесного, отримує 500 $, а чесний — 0 $.

На відміну від Чорної п'ятниці, ця гра повторюється, і кожен бачить, що інший зробив минулого місяця. Найпростіше правило для такої гри — «око за око»: перший місяць чесно, а далі роби те, що партнер зробив минулого місяця.

Марта й постачальник обоє грають «око за око» і чесно працюють. У 4-му місяці в постачальника збій на складі, і приїжджає партія гіршого ґатунку, хоч він не хитрував. Що буде далі, якщо ніхто нічого не пояснить?

У 5-му місяці Марта повторює «обман» і затягує оплату. Постачальник повторює це в 6-му, Марта знову відповідає в 7-му — і так до кінця року вони по черзі то чесні, то ні. Марта отримає за рік 2 900 $ замість 3 600 $, постачальник 3 400 $, разом на 900 $ менше. Увімкніть погану партію нижче й порівняйте правила.Вони по черзі каратимуть одне одного. У 5-му місяці Марта повторює «обман» і затягує оплату. Постачальник повторює це в 6-му, Марта знову відповідає в 7-му — і так до кінця року вони по черзі то чесні, то ні. Марта отримає за рік 2 900 $ замість 3 600 $, постачальник 3 400 $, разом на 900 $ менше. Увімкніть погану партію нижче й порівняйте правила.

Рік із постачальником

Злопам'ятний чесний, доки його не обдурять, а тоді хитрує до кінця. Поблажливий карає лише після двох обманів поспіль. Погана партія трапляється в будь-якого постачальника.

чеснохитруєМісяці з 1-го по 12-й, постачальник грає «око за око».

Без випадковостей «око за око» і злопам'ятний заробляють однаково: обидва чесні з чесними і не дають себе обдурювати двічі. Одна погана партія показує різницю. Злопам'ятний після неї хитрує до кінця року навіть із чесним постачальником. «Око за око» потрапляє у відлуння: кожна відповідь стає приводом для наступної. А поблажливий пропускає один обман і майже нічого не втрачає.

Джерело Чотири правила — не хитрувати першим, відповідати, прощати й бути зрозумілим — Роберт Аксельрод вивів із комп'ютерних турнірів дилеми в'язня. Пізніше він і Цзяньчжун Ву показали, що коли бувають випадкові помилки, краще працюють поблажливіші правила і звичка одразу виправляти власну помилку. Джерела: R. Axelrod, «The Evolution of Cooperation», 1984; J. Wu, R. Axelrod, «How to Cope with Noise in the Iterated Prisoner's Dilemma», Journal of Conflict Resolution, 1995.

Турнір Аксельрода

Програми грають дилему в'язня по 200 раундів кожна з кожною. Хто набере найбільше: вічний зрадник, хитрун, «Око за око» чи монетка?

У першому турнірі Аксельрода 1980 року програми грали дилему в'язня по 200 раундів кожна з кожною. І перший турнір (14 програм), і другий (62) виграло «око за око» Анатоля Рапопорта, найкоротша програма з усіх. Вона не обіграла жодного суперника в матчі, бо ніколи не набирає більше за партнера, але збирала багато очок із тими, хто грав чесно.

Нижче турнір, де ви можете подати своє правило. Він показує, хто виграє турнір Аксельрода, тому відкривається після задачі вище.

Подайте свою стратегію

Ваше правило грає з кожним із восьми ботів і з власною копією по 60 місяців, як Марта з постачальником: обоє чесні — по 300 $, обоє хитрують — по 100 $, хто схитрував проти чесного — 500 $, а чесний 0 $. Шум — шанс, що хід вийде не таким, як задумано: погана партія, загублений платіж. Кожну пару зіграно 50 разів.

Перший місяць
Відповідати після обманів поспіль
Карати місяців
Пропускати обман без відповіді
Шум у світі

Боти: «око за око»; «підозріливе око за око» (першим хитрує); поблажливий (карає після двох обманів поспіль); злопам'ятний; завжди чесно; завжди хитрувати; монетка; Павлов (якщо минулий місяць дав 300 $ чи 500 $, повторює свій хід, інакше змінює).

Спробуйте ті самі правила з різним шумом. Без шуму вгорі правила, які не хитрують першими й відповідають на обман, а «завжди хитрувати» внизу. З шумом у 5% злопам'ятний падає в нижню половину таблиці: одна випадкова погана партія назавжди руйнує співпрацю. А поблажливий, який пропускає один обман, виходить на перше місце. Це і є висновок Ву та Аксельрода. За шуму в 10% співпраця ламається майже в усіх, і різниця між правилами майже зникає; лише «завжди чесно» лишається внизу.

6

Коли видно кінець

«Контракт на рік, усе прописано. Чому під кінець робота гальмує?»

Марта наймає підрядника на 12 місяців: він веде рекламу й розсилки. Щомісяця кожен вирішує, як грати: підрядник — старатися чи робити абияк, Марта — вчасно погоджувати й платити бонус чи затягувати. Вигода та сама, що з постачальником (розділ 5): по 300 $ за чесний місяць, 500 $ тому, хто схитрував проти чесного, 0 $ чесному і по 100 $, якщо хитрують обоє. Обоє знають: 12-й місяць — останній.

Обоє суто раціональні й думають наперед. З якого місяця, за строгою логікою, почнеться халтура?

У 12-му місяці чесність уже нічим не винагородять, тож обоє хитрують. Тоді 11-й місяць нічого не змінює в 12-му і сам стає «останнім», і так до першого. Це зворотна індукція. Живі люди так послідовно не грають: вони співпрацюють майже до кінця, а спад починається за кілька кроків до нього. Подивіться нижче, як розплітається контракт і що змінює невідома дата кінця.З першого. У 12-му місяці чесність уже нічим не винагородять, тож обоє хитрують. Тоді 11-й місяць нічого не змінює в 12-му і сам стає «останнім», і так до першого. Це зворотна індукція. Живі люди так послідовно не грають: вони співпрацюють майже до кінця, а спад починається за кілька кроків до нього. Подивіться нижче, як розплітається контракт і що змінює невідома дата кінця.

Відома дата кінця і невідома

чеснохитрує

Кожен за рік
Проти чесного рокуу кожного

Коли дати кінця немає, щомісяця є шанс, що буде наступний. Обман дає 200 $ одразу (500 замість 300), а далі партнер перестає довіряти, і кожен наступний місяць приносить 100 $ замість 300 $, тобто мінус 200 $. Якщо співпраця триває далі з шансом p щомісяця, попереду в середньому p/(1 − p) місяців. Обман не окупається, коли їх щонайменше один, тобто коли шанс наступного місяця не менший за 1/2. Загалом межа — (500 − 300)/(500 − 100), і з цими числами це саме 1/2.

Отже, справа не в довжині співпраці, а в тому, чи видно кінець. Контракт на 12 місяців із відомою датою за строгою логікою розплітається повністю, а співпраця без дати, яка триває в середньому лише 2 місяці (шанс продовження 1/2), уже тримається на межі.

З практики автора «Ми підписали контракт, за яким співробітник мав виконувати завдання й отримувати вигоду з майбутнього заробітку від того, що робить зараз. Під кінець строку контракту його мотивація різко знизилася. Ми вирішили, що надалі краще не вказувати чітку дату завершення співпраці, бо інакше мотивація коливається.» — Дмитро Кудренко

Теорія пояснює такий спад, хоча в справжньому контракті діють і звичайні грошові мотиви: під кінець людина вже думає про наступну роботу.

Дослідження Райнгард Зельтен і Рольф Штекер дали 35 учасникам зіграти 25 разів дилему в'язня по 10 раундів, щоразу з іншим партнером. Досвідчені гравці співпрацювали майже до кінця, а тоді зраджували. Пізніший огляд експериментів із новим дослідом знайшов те саме: коли співпраця вже склалася, з досвідом перша зрада зсувається на раніший раунд. Джерела: R. Selten, R. Stoecker, «End behavior in sequences of finite Prisoner's Dilemma supergames», Journal of Economic Behavior & Organization, 1986; M. Embrey, G. Fréchette, S. Yuksel, «Cooperation in the Finitely Repeated Prisoner's Dilemma», Quarterly Journal of Economics, 2018.
7

Скільки у вас зв'язків

«Ми переходимо на remote. Якщо я довіряю людям в офісі, то довірятиму й онлайн, правда?»

У Марти вже команда: обсмажування, підтримка, маркетинг. Допомогти колезі — це витратити годину своєї роботи, щоб зекономити йому кілька. Нехай година допомоги заощаджує колезі 5 годин: користь b = 5, ціна c = 1. Хто допомагає, допомагає кожному, з ким працює. Хто не допомагає, нічого не платить, але користується допомогою інших. Люди дивляться на сусідів і переймають звичку того, кому ведеться краще.

В офісі кожен щодня працює з 4 людьми. Після переходу на remote у кожного 24 контакти в чатах і на дзвінках, з кожним потроху.

У якій команді звичка допомагати виживе, якщо 5 годин користі на 1 годину ціни однакові для обох?

Хісаші Оцукі, Мартин Новак і колеги вивели просте правило: допомога закріплюється, коли користь, поділена на ціну, більша за кількість зв'язків, b/c > k. Тут 5 > 4, а 5 < 24. Коли зв'язків мало, ті, хто допомагає, тримаються гуртом і допомагають переважно одне одному. Коли їх багато, кожен помічник годує й десятки тих, хто не допомагає. Запустіть симуляцію нижче.Із 4 контактами. Хісаші Оцукі, Мартин Новак і колеги вивели просте правило: допомога закріплюється, коли користь, поділена на ціну, більша за кількість зв'язків, b/c > k. Тут 5 > 4, а 5 < 24. Коли зв'язків мало, ті, хто допомагає, тримаються гуртом і допомагають переважно одне одному. Коли їх багато, кожен помічник годує й десятки тих, хто не допомагає. Запустіть симуляцію нижче.

Команда з 900 людей на решітці

Допомагають
Правило b/c > k

допомагаєне допомагає

Щокроку хтось іде з команди, а на його місце приходить людина зі звичкою одного з його сусідів; що більше той сусід заробляє, то більший у нього шанс. На старті допомагає половина, симуляція йде 150 кроків на кожну людину.

Правило b/c > k наближене: його виведено для слабкого впливу заробітку на вибір і для великих мереж. На решітці сусіди ваших сусідів часто й ваші сусіди, тож у симуляції межа трохи нижча за k, особливо для 24 зв'язків. Але напрям той самий: що більше зв'язків, то більшою має бути користь допомоги, щоб вона вижила. Помічники виживають гуртом: усередині гурту вони отримують допомогу від своїх, а на краю програють тим, хто лише бере.

З практики автора «Чим більше зовнішніх зв'язків, тим вигідніше зраджувати, як у дилемі в'язня: співпраця тримається в замкнених групах. Тому при переході на remote безумовна довіра може виявитися поганою стратегією.» — Дмитро Кудренко
Джерела Ідея прийшла з відео Veritasium про теорію ігор: у ньому острівець гравців «око за око», які часто грають між собою, росте навіть серед тих, хто завжди зраджує. Правило b/c > k — зі статті Оцукі, Гауерта, Ліберман і Новака. Veritasium, «What Game Theory Reveals About Life, The Universe, and Everything», YouTube, 2023; H. Ohtsuki, C. Hauert, E. Lieberman, M. A. Nowak, «A simple rule for the evolution of cooperation on graphs and social networks», Nature 441, 2006.
8

Ще трохи — і наше

«Ми вже чотири тижні боремося за цього обсмажувальника. Ще тиждень — і він наш.»

Найкращий обсмажувальник міста шукає нову роботу, і його хочуть двоє: Марта і велика мережа кав'ярень. Для кожної він вартий 10 000 $ додаткового прибутку. Поки триває боротьба, кожен тиждень коштує кожній стороні 500 $: рекрутер, контрпропозиції, порожня посада. Хто здасться, нічого не отримає й грошей не поверне. Хто протримається довше, отримає найм.

Скільки протримається суперник, наперед не знає ніхто. Теорія ігор має для такої боротьби рівновагу: кожна сторона щомиті може здатися з невеликим шансом, підібраним так, що для суперника ще один тиждень боротьби ні вигідний, ні збитковий.

Обидві сторони грають за цією рівновагою. Скільки вони разом витратять на боротьбу в середньому?

У середньому боротьба триває 10 тижнів, кожна сторона платить 5 000 $, разом 10 000 $ — уся цінність найму. Кожна сторона в середньому виходить у нуль: усе, що можна було виграти, разом спалено на боротьбу. Це результат Джона Мейнарда Сміта для «війни на виснаження». Пограйте нижче.Близько 10 000 $. У середньому боротьба триває 10 тижнів, кожна сторона платить 5 000 $, разом 10 000 $ — уся цінність найму. Кожна сторона в середньому виходить у нуль: усе, що можна було виграти, разом спалено на боротьбу. Це результат Джона Мейнарда Сміта для «війни на виснаження». Пограйте нижче.

Ще тиждень?

Ви — Марта. Мережа грає за рівновагою: здається, коли їй випаде, у середньому через 20 тижнів, і щотижня з тим самим шансом, хоч скільки вже минуло.

Тижнів боротьби
Уже витраченоне повернеться за будь-якого результату
Наступний тиждень

10 000 таких поєдинків

Боротьба триває
Кожна сторона платитьу середньому, точно
Разом

Коли кожна сторона вже витратила 2 000 $ за чотири тижні, наступний тиждень здається дрібницею: «ще 500 $, і найм наш». Але ці 2 000 $ не повернути за будь-якого результату, а наступний тиждень, як і кожен до нього, вартий у середньому нуль. Пастка в тому, що думаєш про витрачене, а вирішувати треба лише про наступний крок. Та сама пастка чекає покупців на аукціоні, про неї розділ 2 курсу про аукціони.

Ціна тижня змінює лише тривалість. Що дешевший тиждень, то довше тягнеться боротьба, а разом сторони все одно витрачають 10 000 $: за рівноваги війна на виснаження спалює всю цінність призу.

Історія Війну на виснаження Джон Мейнард Сміт описав 1974 року для тварин, які змагаються за територію: перемагає той, хто довше простоїть, а час коштує обом. Він показав, що в рівновазі тривалість боротьби випадкова, а суперники разом витрачають у середньому всю цінність території. Джерело: J. Maynard Smith, «The theory of games and the evolution of animal conflicts», Journal of Theoretical Biology, 1974.

Аукціон за долар

Продають купюру в 1 долар. Платять обидва лідери торгів, а долар отримує лише переможець. Скільки зазвичай збирає продавець?

В аукціоні за долар Мартіна Шубіка (1971) платять обидва лідери, і торги зазвичай переходять за долар: кожен крок здається вигідним, бо, здавшись, втрачаєш свою ставку. Шубік писав, що загальні виплати 3–5 доларів за один долар — не рідкість. Війна на виснаження — та сама гра, де замість ставок тижні: у рівновазі сторони разом спалюють увесь приз, а люди, які не вміють вчасно зупинитися, — і більше.

Що далі У повторюваній грі важить не лише те, що ви робите, а й хто ходить першим і що він пообіцяв. «Око за око» працює, коли кожен бачить хід іншого і може відповісти. Але часто хтось ходить першим, хтось пише правила, а хтось зв'язує собі руки обіцянкою, яку вже не скасувати. Про це третя частина.

Дві хвилини на перевіркуНові ситуації на ідеї цієї частини. Необов'язково, нічого не блокує.

Співпраця з підрядником триває щомісяця з шансом 70%, дати кінця немає. Обман дає підряднику +200 $ одразу, а потім мінус 200 $ щомісяця, доки співпраця триває. Чи окупиться обман?

Попереду в середньому 0,7 / 0,3 ≈ 2,3 місяця, тобто втрата близько 467 $ проти виграшу 200 $. Шанс 70% вищий за межу 1/2 з розділу 6.

У Марти 30 людей у спільному чаті, кожен ледь знає інших. Допомога колегам згасає. Що найімовірніше поверне її?

Допомога тримається, коли користь, поділена на ціну (b/c), більша за кількість зв'язків. У малій команді зв'язків мало, і допомога повертається від тих самих людей (розділ 7).

Частина 3 · міркувати з кінця

Хто ходить першим і хто пише правила

Троє конкурентів замість двох, переговори «так чи ні», торг, у якому все вирішує ваша альтернатива, обіцянка, яку не можна забрати назад, і нова опція, від якої всім гірше. Тут вирішує не лише що ви робите, а й у якому порядку ходять гравці і хто встановлює правила гри.

9

Троє на ринку

«„Мега“ забирає моїх клієнтів. Може, вдарити по ній першою, поки не пізно?»

Каву Марти тепер продають три точки в місті, а в її ніші є ще двоє: середня обсмажка «Брю» і мережа «Мега». Кожен із трьох може раз на місяць піти в атаку на одного конкурента: агресивні знижки саме на його асортимент, переманювання його кав'ярень-клієнтів. Атака Марти витісняє суперника з ніші з імовірністю 1/3, атака «Брю» — 2/3, а «Мега» з її бюджетом не промахується ніколи. Ходять по черзі: Марта, «Брю», «Мега» і знову по колу, доки в ніші не лишиться один. Місяць можна й пропустити, нікого не атакуючи.

Це спрощена модель, але вона ловить головне: кожен знає сили інших і думає, хто для нього найнебезпечніший.

На кого Марті піти в атаку першого місяця?

Якщо Марта пропустить хід, «Брю» і «Мега» атакують одне одного: кожен із них — головна загроза для іншого. Хто б не вцілів, наступний хід Марти, і вона лишається в ніші з імовірністю 39,7%. Атака на «Мегу» дає їй 31,2%, а на «Брю» — лише 26,5%. Порівняйте нижче.Ні на кого. Якщо Марта пропустить хід, «Брю» і «Мега» атакують одне одного: кожен із них — головна загроза для іншого. Хто б не вцілів, наступний хід Марти, і вона лишається в ніші з імовірністю 39,7%. Атака на «Мегу» дає їй 31,2%, а на «Брю» — лише 26,5%. Порівняйте нижче.

Перший хід Марти і хто лишиться в ніші

Після першого ходу Марти всі грають найкраще: «Брю» атакує «Мегу», «Мега» атакує «Брю», а Марта пропускає, доки обидва в грі, і атакує того, хто лишився.

Атакувати найсильнішого здається логічним, але «Мега» й так під ударом. «Брю» б'є по «Мезі», бо поки та в грі, її наступна атака буде по «Брю». А «Мега» б'є по «Брю», бо він небезпечніший за Марту. Слабкість Марти стає її захистом: нею ніхто не займається першою. А вдала атака тільки шкодить Марті: тоді вона лишається сам на сам із тим, хто вцілів, і він ходить першим.

Джерело Модель — бізнесова версія труелі, дуелі на трьох. Огляд: D. M. Kilgour, S. J. Brams, «The Truel», Mathematics Magazine, 1997.

Труель

Троє стріляють по черзі: Аня влучає в 1 з 3 пострілів, Борис у 2 з 3, Сергій завжди. У кого найбільше шансів лишитися останнім?

У труелі ті самі числа: Аня влучає в 1 з 3 пострілів, Борис у 2 з 3, Сергій завжди. І найбільше шансів вижити в найгіршого стрільця, якщо перший постріл пустити в повітря: 39,7% в Ані, 38,1% у Бориса і лише 22,2% у снайпера Сергія. Так само й Марта: найслабша з трьох, а лишається в ніші найчастіше.

10

Дивіться з кінця

«Рецепт мій, бренд мій. Партнерові вистачить і 10 доларів: це ж краще, ніж нічого?»

Мережа кав'ярень хоче продавати фірмову суміш Марти під двома логотипами. Спільна суміш дасть 1 000 $ додаткового прибутку на місяць, а без згоди обох — нічого. Мережа сказала прямо: «Назвіть поділ один раз. Згодимося — запускаємо, ні — розходимося». Торгуватися не вийде: така гра зветься «ультиматум».

Подивіться з кінця, як у розділі 6. Останній хід за мережею: прийняти чи відмовитися. Будь-яка сума більша за нуль, тож розважливий партнер погодиться й на 10 $. Знаючи це, Марта може запропонувати 10 $ і забрати 990 $. Так каже логіка. А що кажуть люди?

Скільки з 1 000 $ запропонувати мережі, щоб у середньому заробити найбільше?

Близько 400 $. Люди відкидають пропозиції, які вважають несправедливими, навіть коли платять за це самі. У дослідах у промислово розвинених країнах пропозиції, менші за 20%, відхиляли в 40–60% випадків. А в огляді 75 експериментів пропонували в середньому 40%, і таке майже завжди приймали. На 10 $ Марта майже напевно почує «ні», а 500 $ — це зайві 100 $. Спробуйте нижче.Близько 400 $. Люди відкидають пропозиції, які вважають несправедливими, навіть коли платять за це самі. У дослідах у промислово розвинених країнах пропозиції, менші за 20%, відхиляли в 40–60% випадків. А в огляді 75 експериментів пропонували в середньому 40%, і таке майже завжди приймали. На 10 $ Марта майже напевно почує «ні», а 500 $ — це зайві 100 $. Спробуйте нижче.

Пропозиція Марти і відповідь мережі

Шанс, що мережа скаже «так»
Марті в середньомуна місяць, точно

Модель ілюстративна: шанс «так» зростає на чверть із кожними 100 $ пропозиції і від 400 $ дорівнює 100%. Вона повторює форму реальних даних, а не точні числа.

Логіка з кінця не помиляється, вона лише неповна: у виграші партнера є не тільки гроші. Відмова від 10 $ коштує йому 10 $, а дає відчуття, що його не обвели, і показує Марті, що так із ним не можна. Тому розв'язуйте гру з кінця, але в кінці ставте живу людину: що вона матиме, якщо скаже «ні», і що для неї означає «чесно».

Джерела W. Güth, R. Schmittberger, B. Schwarze, «An Experimental Analysis of Ultimatum Bargaining», Journal of Economic Behavior and Organization, 1982 (перші досліди); J. Henrich та ін., «In Search of Homo Economicus», American Economic Review, 2001 (відмови від пропозицій до 20%); H. Oosterbeek, R. Sloof, G. van de Kuilen, «Cultural Differences in Ultimatum Game Experiments», Experimental Economics, 2004 (огляд 75 результатів, середня пропозиція 40%).

Пірати і 100 золотих

П'ятеро логічних піратів ділять 100 монет, а капітана, чий поділ не підтримала половина, викидають за борт. Скільки монет він залишить собі?

У задачі про піратів з кінця міркують бездоганно логічні пірати, тож капітан залишає собі 98 монет і дає по одній піратам 3 і 5. Живі люди на такий поділ навряд чи погодилися б: одна монета зі ста — це 1%, а таке відкидають і в лабораторії.

11

Що у вас, якщо «ні»

«Маркетплейс пропонує мені 400 $ із 1 000 $. Торгуватися? У них же тисячі продавців.»

У розділі 10 поділ пропонувала Марта. Тепер пропонують їй. Великий маркетплейс хоче продавати каву Марти з доставкою наступного дня. Разом угода дасть 1 000 $ прибутку на місяць, і треба вирішити, скільки з них забере маркетплейс. Без угоди маркетплейс поставить на це місце іншу обсмажку й заробить 200 $. А Марта без угоди не має нічого: ці пачки просто не продадуться.

Те, що кожен матиме, якщо угоди не буде, зветься BATNA, найкраща альтернатива угоді. Простий спосіб порахувати поділ, на який погодяться обидва, запропонував Джон Неш 1950 року: кожен отримує свою альтернативу плюс половину того, що угода додає понад обидві альтернативи. Тут Марті 0 + (1 000 − 0 − 200) / 2 = 400 $, маркетплейсу 600 $. Пропозиція 400 $ виявляється не жадібною, а чесною.

До переговорів лишився тиждень. На що його витратити, щоб частка Марти стала найбільшою?

Аргументи не змінюють того, що кожен матиме без угоди, а друга пропозиція змінює. Тепер Марта не прийме менше за 400 $, і навпіл ділиться лише те, що угода додає понад обидві альтернативи: (1 000 − 400 − 200) / 2 = 200 $. Марті 400 + 200 = 600 $ замість 400 $, хоча другою пропозицією вона може й не скористатися. Поторгуйтеся з трьома покупцями нижче.Найбільше дасть інший покупець. Аргументи не змінюють того, що кожен матиме без угоди, а друга пропозиція змінює. Тепер Марта не прийме менше за 400 $, і навпіл ділиться лише те, що угода додає понад обидві альтернативи: (1 000 − 400 − 200) / 2 = 200 $. Марті 400 + 200 = 600 $ замість 400 $, хоча другою пропозицією вона може й не скористатися. Поторгуйтеся з трьома покупцями нижче.

Торг із трьома покупцями

Покупець робить першу пропозицію. Марта може погодитися або відповісти однією, останньою пропозицією. Якщо покупець її не прийме, кожен іде до своєї альтернативи: Марта до тієї, що нижче, покупець до своїх 200 $. Покупець знає альтернативу Марти: вона назвала її, і її можна перевірити.

Альтернатива Марти
Покупець

Чесний відкриває поділом Неша і приймає відповідь, якщо вона забирає в нього не більше за 100 $ від цього поділу. Жадібний рахує лише гроші: пропонує на 50 $ більше за альтернативу Марти і приймає все, що дає йому хоч на 50 $ більше за власну. Принциповий пропонує навпіл і не погодиться на менше за половину, навіть собі на шкоду.

Три покупці вчать трьох різних речей. З чесним ваша альтернатива рухає весь поділ: кожні 200 $ альтернативи додають вам 100 $. Жадібний відкривається нахабно низько, але на останню пропозицію погодиться майже на будь-яку, як розважливий партнер у розділі 10: останнє слово — сила. А принципового тиснути марно: якщо половина менша за вашу альтернативу, просто йдіть до неї.

Принциповий покупець не вигадка. У дослідах із грою «ультиматум», яку Вернер Ґют із колегами вперше провели 1982 року, пропозиції, менші за 20%, відкидають приблизно в половині випадків, а найчастіше пропонують 40–50%. Модель Неша проста: вона вважає, що без угоди кожен справді отримає свою альтернативу. Тому альтернатива працює, лише коли вона справжня і в неї вірять.

Поділ на трьох: вектор Шеплі

Через рік у Марти проєкт на трьох: подарункова коробка кави, яку продають кав'ярні мережі, а розвозить служба доставки. Усі троє разом заробляють 1 000 $ на місяць. Марта з мережею без доставки змогли б заробити 600 $, Марта з доставкою без мережі — 400 $, а мережа з доставкою без Марти — нуль: кави немає. Поодинці кожен має нуль. Як поділити 1 000 $?

Ллойд Шеплі 1953 року запропонував правило: уявіть, що партнери приходять по одному в кожному з шести можливих порядків, і дайте кожному середнє з того, що він додав, коли прийшов.

Вийшло 500, 300 і 200 $, а не по 333 $. Поділ порівну платив би доставці за те, що без Марти нічого не варте. Тим самим правилом можна прикинути частки співзасновників: кожному — середнє з того, що він додає до команди в будь-якому порядку.

Джерела J. F. Nash, «The Bargaining Problem», Econometrica, 1950; R. Fisher, W. Ury, «Getting to Yes», 1981 (поняття BATNA); W. Güth, R. Schmittberger, B. Schwarze, «An Experimental Analysis of Ultimatum Bargaining», Journal of Economic Behavior and Organization, 1982; C. F. Camerer, «Behavioral Game Theory», 2003, розділ 2 (пропозиції 40–50%, відмови від пропозицій до 20%); L. S. Shapley, «A Value for n-Person Games», Contributions to the Theory of Games II, 1953.
12

Зв'язати собі руки

«Конкурент пише на сайті: „Знайдете дешевше — зрівняємо ціну“. Тепер він переманить усіх клієнтів?»

Пам'ятаєте два магазини з розділу 1: собівартість 8 $, ціна 14 $, і покупці йдуть туди, де дешевше? І дилему знижок із розділу 3: знижка вигідна кожному окремо, але обом разом гірше. Тепер обидва магазини друкують однакову обіцянку: «Знайдете дешевше — зрівняємо ціну». Зрівнюють автоматично, без жодних скриншотів.

Що станеться з цінами, коли таку обіцянку дадуть обидва магазини?

Обіцянка зрівняти ціну — це заздалегідь оголошена відповідь на знижку: «знизите — ми одразу так само». Тоді знижка не переманює жодного покупця, лише зменшує маржу. З цінами з розділу 1 на кожні 100 покупців кожен магазин заробляє 300 $ при ціні 14 $, а після зниження до 13 $ і миттєвого зрівняння — 250 $. Подивіться нижче, як обіцянки змінюють таблицю з розділу 3.Лишаться високими. Обіцянка зрівняти ціну — це заздалегідь оголошена відповідь на знижку: «знизите — ми одразу так само». Тоді знижка не переманює жодного покупця, лише зменшує маржу. З цінами з розділу 1 на кожні 100 покупців кожен магазин заробляє 300 $ при ціні 14 $, а після зниження до 13 $ і миттєвого зрівняння — 250 $. Подивіться нижче, як обіцянки змінюють таблицю з розділу 3.

Таблиця знижок із розділу 3 і обіцянки зрівняти ціну

У клітинці: прибуток Марти / прибуток конкурента. Рамкою позначено рівновагу: клітинку, з якої жодному не вигідно піти самому.

Одна обіцянка не рятує: у того, хто не обіцяв зрівняти ціну, знижка досі переманює клієнтів, і дилема повертається. Коли ж обіцяють обидва, «без знижки» вже ніколи не гірше за знижку. Зверніть увагу, що зробила обіцянка: вона нічого не дала магазину зараз, вона забрала в нього вибір. Томас Шеллінг писав про це як про спалені мости: армія, якій нікуди відступати, переконує суперника краще за будь-які слова, бо її погроза правдоподібна.

Для покупця обіцянка зрівняти ціну звучить як турбота. Економісти бачать у ній інше: Стівен Салоп 1986 року описав такі гарантії як спосіб, яким конкуренти утримують ціни без жодної змови. Але є межа: якщо заради зрівняння треба шукати чек, надсилати скриншот і чекати, частина покупців не стане з цим возитися, знижка знову щось переманює, і обіцянка «протікає».

Обіцянка, яка показує, хто ви: гарантія

Обіцянка може не лише зв'язати руки, а й показати покупцеві те, чого він не бачить. До покупки якість кави не видно. Каву Марти повертають рідко: 5 пачок зі 100. Сусід купує дешевше зерно, і його каву повертають 40 разів зі 100. Покупці платять 14 $ лише тому, кому вірять, а інакше дають 11 $, як за середню каву. Собівартість у Марти 8 $, у сусіда 6 $. Марта думає про гарантію «Не сподобалася — повернемо гроші». Скільки повертати, щоб гарантії повірили?

Прибуток з однієї проданої пачки: ціна мінус собівартість мінус повернення в середньому (частка повернень × сума гарантії).

Гарантія переконує саме тому, що вона дорога для того, у кого кава гірша. Тут межа — близько 54% ціни: меншу гарантію вигідно дати обом, і вона нічого не каже. Слова «найкраща кава в місті» не коштують нічого, тож їх може написати кожен. Джордж Акерлоф 1970 року показав, що буває без таких сигналів: на ринку вживаних авто покупці не відрізняють добрі машини від поганих, платять як за середню, і добрі йдуть з ринку. Майкл Спенс 1973 року описав, як дорогий сигнал (у нього — освіта) відділяє одних від інших. 2001 року обидва отримали Нобелівську премію разом із Джозефом Стігліцом.

Супермаркети Північної Кароліни Джеймс Гесс та Ейтан Герстнер стежили за цінами, коли мережа супермаркетів у Північній Кароліні пообіцяла зрівнювати ціни, а її конкурент відповів такою самою обіцянкою. Автори дійшли висновку, що дані підтримують теорію: обіцянки допомогли магазинам уникати цінової конкуренції, і ціни загалом були вищими. Даних про ціни до запуску обіцянки в них було мало, тож це свідчення, а не доказ. J. D. Hess, E. Gerstner, «Price-Matching Policies: An Empirical Case», Managerial and Decision Economics, 1991; S. C. Salop, «Practices that (Credibly) Facilitate Oligopoly Co-ordination», 1986; M. Hviid, G. Shaffer, «Hassle Costs: The Achilles' Heel of Price-Matching Guarantees», Journal of Economics & Management Strategy, 1999; T. C. Schelling, «The Strategy of Conflict», 1960; G. A. Akerlof, «The Market for "Lemons"», Quarterly Journal of Economics, 1970; M. Spence, «Job Market Signaling», Quarterly Journal of Economics, 1973.

Парадокс Ньюкомба

У прозорій скриньці A $1 000. У скриньку B провидець, що вгадує 99% виборів, поклав мільйон, лише якщо передбачив, що ви візьмете тільки B. Що ви візьмете: лише B чи обидві?

У парадоксі Ньюкомба провидець кладе мільйон тим, хто передбачувано бере лише одну скриньку: хто бере лише B, у середньому виносить 990 000 $, а хто обидві — 11 000 $. Це той самий механізм, що й у зобов'язанні: коли інші можуть передбачити ваш вибір, вигідно бути тим, хто наперед зв'язав собі руки.

13

Нова дорога, гірше всім

«Додам безкоштовну експрес-доставку. Хто захоче, отримає швидше, а решті не гірше, правда?»

Марта тепер відправляє 4 000 замовлень на тиждень по всій країні. Покупець сам обирає доставку і бачить живу оцінку, скільки годин вона займе. Варіантів два. «Кур'єр і пошта»: кур'єр Марти везе посилку на поштовий склад, і що більше посилок, то довше (кількість / 100 годин: 2 000 посилок — 20 годин), а далі пошта, завжди 45 годин. «Пошта і кур'єр»: пошта забирає посилку з обсмажки й везе в місто покупця за 45 годин, а там доставляє місцевий кур'єр-партнер, теж кількість / 100 годин. Покупці розділилися порівну, по 2 000, і кожна посилка їде 20 + 45 = 65 годин.

Тепер Марта домовляється, щоб її кур'єр передавав посилки місцевому партнерові напряму, на одному складі, без жодної затримки. Новий варіант «Кур'єр — кур'єр» безкоштовний, і кожен покупець і далі обирає найшвидший для себе.

Скільки в середньому їхатиме посилка, коли покупці звикнуть до нового варіанта?

80 годин. Поки експрес обирає мало хто, він займає близько 40 годин, і кожен покупець, порівнявши оцінки, переходить на нього. Але так роблять усі, і обидва кур'єри везуть по 4 000 посилок: 40 + 40 = 80 годин. Повернутися нікому не вигідно: старий варіант тепер займає 40 + 45 = 85 годин. Посуньте повзунок нижче.Більше: 80 годин. Поки експрес обирає мало хто, він займає близько 40 годин, і кожен покупець, порівнявши оцінки, переходить на нього. Але так роблять усі, і обидва кур'єри везуть по 4 000 посилок: 40 + 40 = 80 годин. Повернутися нікому не вигідно: старий варіант тепер займає 40 + 45 = 85 годин. Посуньте повзунок нижче.

Скільки покупців обирають «Кур'єр — кур'єр»

У середньому посилка їдеточно, решта покупців ділиться порівну

Кожен покупець порівнює лише свої години й не бачить, що його посилка додає годин усім, хто їде через того самого кур'єра. Найкраще для всіх було б пустити новим варіантом лише 500 посилок: тоді в середньому 64,7 години. Вільний вибір дає 80. Відношення між тим, що дає вільний вибір, і найкращим можливим розподілом звуть ціною анархії. Тім Рафгарден і Ева Тардош 2002 року довели, що коли час на кожній ділянці зростає лінійно з навантаженням, це відношення не перевищує 4/3. Тут воно 80 / 64,7 ≈ 1,24.

Джерела D. Braess, «Über ein Paradoxon aus der Verkehrsplanung», Unternehmensforschung, 1968 (числа — з найвідомішого прикладу до цієї статті); T. Roughgarden, É. Tardos, «How Bad Is Selfish Routing?», Journal of the ACM, 2002.

Парадокс Браеса

4000 водіїв їдуть по 65 хвилин. Місто відкриває безкоштовну миттєву перемичку між маршрутами. Поїздка стане коротшою чи довшою?

Це ті самі числа, що в класичному прикладі Браеса: 4 000 водіїв, вузькі вулиці по T/100 хвилин, шосе по 45, і безкоштовна перемичка перетворює 65 хвилин на 80. Закрийте перемичку, і кожен виграє по 15 хвилин. З доставкою так само: прибрати «Кур'єр — кур'єр» означає повернути кожній посилці 15 годин.

Що далі Ви бачили, що порядок ходів і правила гри важать не менше за самі ходи: слабшому вигідно чекати, переговори розв'язують з кінця, альтернатива рухає поділ, обіцянка змінює ходи суперника, а нова опція може зашкодити всім. Лишився іспит: засідання ради Марти, вісім нових ситуацій.

Дві хвилини на перевіркуНові ситуації на ідеї цієї частини. Необов'язково, нічого не блокує.

Два продавці кавомашин. Один дає три роки гарантії з поверненням грошей, другий пише на сайті «Найнадійніші машини в місті». Чиїм словам більше вірити?

Напис нічого не коштує, тож його може зробити кожен. Гарантія з'їсть прибуток того, у кого машини ламаються часто, тому дати її може лише той, хто впевнений (розділ 12).

Марта додає в застосунок безкоштовну опцію «Забрати самому в точці видачі за 10 хвилин». Точка одна, і кожен покупець обирає те, що йому швидше. Що може статися із середнім часом отримання замовлення?

Кожен порівнює лише свій час і не бачить, що додає черги іншим. Як у парадоксі Браеса з розділу 13, нова швидка опція може зробити повільнішою всю систему.

Фінал

Іспит

Усе з курсу тепер у питаннях, які могли б прийти на засідання вашої ради.

14

Іспит: засідання ради

«Вісім питань на порядку денному. Що робимо і чому?»

Бізнес Марти виріс, і раз на квартал вона збирає раду: інвестора, бухгалтерку й маркетолога. Ось вісім питань із засідання. У кожному два кліки: що робити і чому. Питання зараховано, коли правильні обидва: правильне рішення з хибної причини наступного разу підведе. Після відповіді з'явиться пояснення і посилання на розділ.

Марта і «Брю» вирішують, чи купувати рекламу на запит «свіжа кава». Якщо не купує ніхто, кожен заробляє з пошуку 5 000 $ на місяць. Купить лише один — він 6 000 $, інший 3 000 $. Купують обидва — по 4 000 $.

Що робити?
Чому?

Якщо «Брю» не купує, реклама дає Марті 6 000 $ проти 5 000 $, якщо купує — 4 000 $ проти 3 000 $. Це домінантна стратегія для обох, і обидва опиняються на 4 000 $ замість 5 000 $: дилема знижок із розділу 3. Вихід — змінити гру, а не сподіватися на сусіда.

Фрилансер-дизайнер переробляє магазин Марти: 6 місяців, оплата щомісяця. Як утримати якість до останнього місяця?

Що робити?
Чому?

Це зворотна індукція з розділу 6: у відомий останній місяць старанність уже нічого не дає. Бонус після запуску й наступний проєкт роблять так, щоб останній місяць теж важив.

Мережа пропонує Марті контракт: разом угода дасть 2 000 $ на місяць, Марті мережа пропонує 600 $. Без угоди Марта продасть ту саму каву через свій магазин і матиме 800 $, а мережа знайде іншу обсмажку й матиме 400 $.

Що робити?
Чому?

600 $ менше, ніж Марта має без угоди (800 $), тож це гірше за «ні». Угода додає 2 000 − 800 − 400 = 800 $ понад альтернативи; навпіл — по 400 $. Марті 800 + 400 = 1 200 $, мережі 400 + 400 = 800 $ (розділ 11).

Інший продавець на маркетплейсі виставив ту саму каву з тієї самої ферми на 5% дешевше. Покупці порівнюють ціни одним кліком.

Що робити?
Чому?

Цінова війна з розділу 1: на однаковому товарі ціна зупиняється лише біля собівартості, і програють обидва. Конкурувати варто тим, що не скопіювати одним кліком.

Кур'єрська служба два роки возила вчасно. Минулого тижня вона зірвала доставку і пише: «Збій у системі, вибачте».

Що робити?
Чому?

Як у розділі 5: одна випадкова погана партія між двома «око за око» запускає відлуння на весь рік. Поблажливе правило пропускає один збій і майже нічого не втрачає, а на справжній обман усе одно відповідає.

У місті три сервіси підписки на каву. Дві великі мережі воюють знижками, Марта третя й найменша. Інвестор радить вкласти гроші в знижки й ударити по лідеру.

Що робити?
Чому?

Як у розділі 9: найслабшому вигідно пропустити хід. Вдала атака лише залишить Марту сам на сам із тим, хто вцілів.

Конкуренти зазвичай починають розпродаж «чорної п'ятниці» за тиждень до неї. Радник каже: «Розумні почнуть раніше, а ще розумніші — ще раніше. Починаймо за місяць».

Що робити?
Чому?

Як у конкурсі з розділу 4: більшість робить один-два кроки, тож найкраще бути на крок попереду неї. За місяць до свята покупці ще не думають про подарунки.

Марта і мережа другий місяць б'ються за оренду кутової точки біля університету. Юристи й брокер уже коштували Марті 6 000 $. Наступний раунд торгів коштує 1 500 $, точка вартує для Марти 10 000 $, мережа не відступає.

Що робити?
Чому?

Війна на виснаження з розділу 8: 6 000 $ уже не повернути, тож рахується лише, чи вартий наступний крок своїх грошей. А межу виходу краще задати заздалегідь, поки витрачене не тягне продовжувати.

✓

Чекліст перед рішенням

По одному питанню з кожного розділу. Пройдіться по них, перш ніж змінювати ціну, підписувати контракт чи йти на переговори.

Одноразове рішення

  1. Мій товар легко порівняти за ціною? Тоді цінова війна з'їсть маржу обом: відрізняйтеся.
  2. Я рухаюся до конкурента? Середина забирає його покупців, але робить вас однаковими.
  3. Що зробить конкурент у відповідь? Рахуйте всю таблицю, а не лише свій рядок.
  4. Скільки кроків думають інші? На крок далі за більшість, не до кінця ланцюжка.

Повторювана гра

  1. Ми ще зустрінемося? Будьте чесні першим, відповідайте на обман, швидко прощайте.
  2. Кінець співпраці відомий наперед? Прив'яжіть винагороду до того, що буде після нього.
  3. Скільки в людини зв'язків? Що їх більше й вони поверховіші, то обережніше з безумовною довірою.
  4. Я ескалую заради вже витраченого? Точку виходу визначте до початку боротьби.

Ходи і правила

  1. Нас на ринку троє? Найслабшому часто вигідно не лізти в бій.
  2. Чим закінчиться переговорна гра? Розв'яжіть її з кінця, а тоді додайте людське: справедливість теж частина виграшу.
  3. Що я матиму, якщо угоди не буде? Менше за це не погоджуйтеся, а щоб отримати більше, покращуйте альтернативу.
  4. Чи можу я взяти зобов'язання? Публічна обіцянка, яку важко скасувати, змінює ходи суперника.
  5. Як відреагують усі на новий варіант? Кожен вибере вигідне собі, і середнє може погіршитися.

Якщо гра — аукціон чи тендер, далі веде курс «Як виграти аукціон і не програти»: межа ставки, прокляття переможця й формати торгів. Самі класичні задачі — в каталозі з теми «Ігри»: турнір Аксельрода, труель і парадокс Браеса.

Кінець курсу

Курс · mathparadoxes.com

Теорія ігор для бізнесу

Розділів
Іспит
Було → стало

Знаєте когось, хто воює цінами, домовляється з постачальниками чи збирає команду на remote? Надішліть курс: одне правило для кожної гри.

Що далі