Число з «Поділу канону»
Трактат «Поділ канону», який приписують Евкліду, доводить, що шість цілих тонів 9/8 більші за октаву. (9/8)⁶ = 531 441 / 262 144, і після ділення на 2 залишається та сама кома 531 441 / 524 288.
C. Чи повернемося до C?Ні: на 1,36% вище.Чиста квінта множить частоту на 3/2, октава на 2. Ідіть від ноти до (C) вгору квінтами: G, D, A… На піаніно дванадцята квінта приводить знову до C, сімома октавами вище. А якщо всі квінти чисті? Зафіксуйте відповідь, а потім послухайте коло квінт, пошукайте кращі цикли на комп'ютері й прочитайте пояснення.
Чиста квінта множить частоту на 3/2, октава на 2. Дванадцять квінт мали б дорівнювати семи октавам, але (3/2)¹² ≈ 129,75, а 2⁷ = 128. Коло квінт не замикається: різниця 531 441 / 524 288, піфагорова кома, приблизно чверть півтону. Тому жодне піаніно не може мати всі квінти й октави чистими водночас, і сучасний стрій трішки звужує кожну квінту.
Музичні ноти тут — просто частоти, а інтервали — множники. Нічого, крім множення дробів, не знадобиться. Ноти позначено латинськими літерами, як на клавішах синтезатора: C — до, G — соль, знак ♯ — дієз.
Струна вдвічі коротша звучить на октаву вище: її частота вдвічі більша. Це та сама нота, лише вище: C на 261,6 герца і C на 523,3 герца.
Струна завдовжки 2/3 звучить на квінту вище: частота в 3/2 раза більша. Від C це G. Дві такі ноти разом звучать рівно й спокійно, і саме з таких квінт настроювали інструменти століттями.
Від C ідемо квінтами вгору, і щоразу, як нота вилазить за октаву, опускаємо її на октаву (ділимо частоту на 2), щоб лишатися на тих самих клавішах:
CGDAEBF♯C♯G♯D♯A♯E♯B♯ ?На піаніно B♯ — це та сама клавіша, що й C: квінта там рівно 7 клавіш, а 12 · 7 = 84 клавіші — рівно 7 октав по 12. Ми ж настроювали чистими квінтами. Звідки ми прийшли: точно в початкове C, трохи вище чи трохи нижче?
«Коло квінт на те й коло: дванадцять кроків — і ми вдома»
Насправді коло замикається лише на піаніно, де квінти трішки звужені. Чисті квінти дають (3/2)¹² ≈ 129,75, а сім октав дають 128. Ми приходимо на 1,36% вище, приблизно на чверть відстані між сусідніми клавішами.
C після всіх таких опускань.Від C дванадцять чистих квінт угору, з опусканням на октаву, щоб лишатися на клавіатурі. Ви знову на ноті C. Оберіть відповідь.
C звучить поруч зі стартовим?
Тут з'явиться розбір вашої відповіді.
Важко вирішити? Відкривайте підказки по одній: спочатку легка, далі сильніша.
Опускання на октаву лише ділить частоту на 2 і не змінює ноту. Тож можна забути про опускання й порівняти 12 квінт угору із сімома октавами вгору.
Дванадцять квінт — це множник (3/2)¹², сім октав — 2⁷ = 128. Порахуйте (3/2)¹² хоча б приблизно: (3/2)⁴ ≈ 5,06.
(3/2)¹² = 3¹²/2¹². Чи може непарне число 3¹² дорівнювати степеню двійки? А якщо ні, то в який бік воно відхиляється від 2¹⁹?
Наступні раунди показують, куди приводить коло квінт: ви пройдете його на слух, комп'ютер перебере 60 циклів квінт, а потім пояснення. Спершу відповісти в раунді 1 чи йти далі?
Ви обрали завжди показувати всі раунди.
Кожне натискання грає наступну квінту: дві ноти разом. Спіраль показує висоту: один виток — одна октава, тож 12 квінт піднімаються майже на 7 витків. Наприкінці зіграйте стартове й фінішне C разом. Якщо вони розходяться, звук «пливе»: гучність хвилями наростає й спадає, це биття. Потім перемкніться на квінти піаніно й порівняйте. Звук вмикається лише кнопкою; гучність помірна.
Биття — це скільки разів на секунду «пливе» звук двох нот разом. У чистої квінти биття немає. Квінта піаніно біля середнього C б'ється приблизно раз на секунду: ледь чутно, і саме тому піаніно звучить чисто в усіх тональностях.
Комп'ютер перебирає n = 1…60 чистих квінт. Для кожного n він шукає найближчу кількість октав m і рахує, на скільки відсотків (3/2)n промахується повз 2m. Стовпчик угору — перелет, униз — недолет.
Жоден стовпчик не дорівнює нулю: чисті квінти не замикаються ніколи. Після перших кроків рекорди рідкі: 5, 12, 41, 53. Після 12 квінт промах +1,36%, і наступного кращого циклу треба чекати аж до 41 квінти (−1,14%, тут уже недолет). А 53 квінти майже точно дорівнюють 31 октаві: промах лише 0,21%. Наступний рекорд після 53 — лише 306 квінт.
Після вашої відповіді тут з'явиться код симуляції, який можна запустити в себе.
Та сама симуляція коротко і без бібліотек. JavaScript запускається в консолі браузера (F12) або в Node, Python потребує лише стандартної бібліотеки.
// Скільки чистих квінт (×3/2) найкраще збігаються з цілою кількістю октав (×2)? Перебираємо n від 1 до 60.
let best = Infinity;
for (let n = 1; n <= 60; n++) {
const fifths = Math.pow(1.5, n); // n квінт угору
const m = Math.round(Math.log2(fifths)); // найближча кількість октав
const miss = fifths / Math.pow(2, m) - 1; // промах: + перелет, − недолет
if (Math.abs(miss) < best) { // рекорд: ближче, ніж усі менші n
best = Math.abs(miss);
console.log('квінт:', n, '≈ октав:', m, '· промах', (100 * miss).toFixed(3) + '%');
}
}
// Точно: 12 квінт / 7 октав = 3^12 / 2^19
console.log('Піфагорова кома', 3 ** 12, '/', 2 ** 19, '=', (3 ** 12 / 2 ** 19).toFixed(5));
# Скільки чистих квінт (×3/2) найкраще збігаються з цілою кількістю октав (×2)? Перебираємо n від 1 до 60.
from fractions import Fraction
from math import log2
best = float("inf")
for n in range(1, 61):
fifths = Fraction(3, 2) ** n # n квінт угору, точний дріб
m = round(log2(fifths)) # найближча кількість октав
miss = fifths / 2 ** m - 1 # промах: + перелет, − недолет
if abs(miss) < best: # рекорд: ближче, ніж усі менші n
best = abs(miss)
print("квінт:", n, "≈ октав:", m, "· промах", f"{100 * float(miss):.3f}%")
# Точно: 12 квінт / 7 октав = 3^12 / 2^19
comma = Fraction(3, 2) ** 12 / 2 ** 7
print("Піфагорова кома", comma, "=", f"{float(comma):.5f}")
Коло квінт здається колом, бо на піаніно 12 квінт по 7 клавіш дають 84 клавіші, рівно 7 октав. Але чиста квінта — це множник 3/2, і в ньому є трійка, якої немає в октаві.
Шар «На пальцях» приховано на всіх задачах.
(3/2)¹² = 3¹²/2¹². Щоб це дорівнювало 2⁷, треба 3¹² = 2¹⁹. Але 3¹² — добуток самих трійок, тобто непарне число, а 2¹⁹ парне. Вони не можуть бути рівні. І так з будь-якою кількістю квінт і октав: скільки трійок не перемножуй, степінь двійки не вийде.
Ця картка пояснює, чому коло не замикається ніколи, але не каже, на скільки воно промахується і в який бік. Це в наступній картці.
Квінта піаніно — множник 1,4983, чиста — 1,5. Різниця крихітна, 0,11%. Але кожна наступна квінта стартує з уже трохи завищеної ноти, тож надлишки складаються: після двох квінт 0,23%, після шести 0,68%, після дванадцяти 1,36%. Там, де піаніно приходить рівно в C, чисті квінти перелітають.
Шар «Строго» приховано на всіх задачах.
Кожен рядок — попередня нота × 3/2, поділена на 2, якщо вилізла за октаву. Отже, k-та нота — це 3k поділене на степінь двійки. На піаніно кожна квінта — 7 півтонів по 21/12 ≈ 1,0595, і нота — це 2(півтонів)/12.
Дванадцять квінт — 3¹²/2¹² = 531 441 / 4 096 ≈ 129,746. Сім октав — 128. Їхнє відношення 3¹²/2¹⁹ = 531 441 / 524 288 ≈ 1,01364 і називається піфагоровою комою. Півтон піаніно — множник 1,0595, тобто +5,95%, а кома +1,36%: приблизно чверть півтону. Вухо легко чує таку різницю, коли дві ноти звучать разом.
Сучасне піаніно ділить октаву на 12 однакових півтонів: кожен — множник 21/12, корінь дванадцятого степеня з 2. Квінта стає 27/12 ≈ 1,49831 замість 1,5, на 0,11% вужча. Коло квінт тепер замикається точно: (27/12)¹² = 2⁷. Плата — жодна квінта не чиста: від C на 261,6 герца квінта б'ється приблизно 0,89 раза на секунду.
Дванадцять чистих квінт проти семи октав.
Квінта рівномірної темперації: сім півтонів по 21/12.
Музиканти міряють інтервали в центах: октава — 1200 центів, півтон піаніно — 100. Інтервал з множником x має 1200 · log₂ x центів.
Отже, чиста квінта на 1,955 цента ширша за квінту піаніно, і дванадцять таких надлишків дають 23,46 цента — кому.
Шар «Глибше» приховано на всіх задачах.
n квінт ≈ m октав означає (3/2)n ≈ 2m, тобто m/n ≈ log₂(3/2) = 0,5849625… — скільки октав у квінті. Це число ірраціональне (з тієї самої причини: непарне ≠ парне), тож дріб m/n лише наближає його.
Обриваючи ланцюговий дріб, отримуємо найкращі наближення: знаменники 5, 12, 41, 53, 306 — це рекорди з раунду 3. 53 таке добре, бо за ним у розкладі стоїть велике число 5: наступне покращення далеко. Звідси 12 клавіш в октаві та стрій на 53 рівні частини.
Відкриття квінти 3/2 приписують Піфагору, але це легенда. Найстаріша розповідь про ковалів, чиї молоти «звучали» в пропорціях, з'явилася в Нікомаха через сотні років, і фізично вона хибна: висота звуку не залежить від ваги молота. А «Поділ канону», приписуваний Евкліду, вже доводить, що шість тонів 9/8 більші за октаву, рівно на 531 441 : 524 288.
Чистий піфагорів стрій бере 11 чистих квінт, а дванадцята забирає всю кому й звужується до 1,4798 замість 1,5: її прозвали «вовчою», бо вона виє. Рівну темперацію з 21/12 точно обчислив китайський принц Чжу Цзаюй 1584 року, а в Європі незалежно — Симон Стевін, близько 1605 року (рукопис надрукували 1884-го).
Кому неможливо прибрати, лише розподілити між квінтами. Тут ми вже міряємо інтервали в центах: октава — 1200, півтон піаніно — 100, кома — 23,46.
Хай квінти будь-які, але 12 із них мусять дати рівно 7 октав, щоб клавіатура замкнулася. Тоді їхні відхилення від чистої в сумі завжди дорівнюють мінус комі. Строї різняться лише тим, де ховають ці 23,46 цента.
Піфагорів стрій скидає все в одну вовчу квінту. Рівномірний ділить порівну, по −1,955. Андреас Веркмейстер у «Музичній темперації» (1691) звузив на чверть коми чотири квінти (C–G, G–D, D–A, B–F♯), а вісім лишив чистими. Середньотоновий стрій у чверть коми, поширений у XVI–XVII століттях, звужує 11 квінт ще сильніше, на 5,38 цента, заради чистих терцій (картка нижче), а вовча квінта виходить на 35,7 цента ширшою.
Та сама біда трапляється з п'ятірками. Чотири квінти від C ведуть до E: (3/2)⁴ / 4 = 81/64 = 1,2656. А чиста велика терція — це 5/4 = 1,25. Різниця 81/80, приблизно 21,5 цента, і зветься синтонічною комою. Тож одночасно чистими не можуть бути ні квінти з октавами, ні квінти з терціями. Терція піаніно (400 центів) на 13,7 цента ширша за чисту (386,3): її биття чути значно краще, ніж биття квінти.
Загальна ідея: два цикли з непорівнюваними кроками ніколи не збігаються точно, бо 3a ≠ 2b і 5a ≠ 2b. Можна лише вибрати, яку похибку й де терпіти.
Тропічний рік — приблизно 365,2422 доби, синодичний місяць — 29,5306 доби. Як квінти й октави, ці цикли не діляться націло, і календарі ховають «кому» так само, як строї.
| Цикли | Наближення | Що лишається |
|---|---|---|
| Квінти й октави | 12 квінт ≈ 7 октав | кома 1,36%; рівномірна темперація ділить її на 12 квінт |
| Доба й рік, юліанський календар | 4 роки ≈ 1461 доба (365,25 у середньому) | календар відстає від Сонця на добу приблизно за 128 років |
| Доба й рік, григоріанський календар (1582) | 400 років = 146 097 діб: 97 високосних (365,2425) | похибка близько доби за понад 3 000 років |
| Місяць і рік, цикл Метона | 19 років ≈ 235 місяців | близько 2 годин за 19 років; на цьому циклі стоять єврейський календар і обчислення Великодня |
Цикл Метона — це «53 квінти» календаря: 235/19 — одне з найкращих наближень до числа місяців у році, 12,368…, як 31/53 — до числа октав у квінті.
Трактат «Поділ канону», який приписують Евкліду, доводить, що шість цілих тонів 9/8 більші за октаву. (9/8)⁶ = 531 441 / 262 144, і після ділення на 2 залишається та сама кома 531 441 / 524 288.
Цзін Фан, учений I століття до н. е., помітив, що 53 чисті квінти майже дорівнюють 31 октаві. Пізніше те саме обчислив Ніколас Меркатор у XVII столітті, і залишок, приблизно 0,21%, тепер зветься комою Меркатора.
Принц династії Мін Чжу Цзаюй 1584 року точно обчислив стрій, де кожен півтон — множник 21/12 ≈ 1,059463. Фламандець Симон Стевін дійшов до того самого близько 1605 року, але його рукопис надрукували лише 1884-го.
Перший том «Добре темперованого клавіра» Баха, 1722 рік: прелюдії й фуги в усіх 24 тональностях. Довго вважали, що Бах мав на увазі рівномірну темперацію, але сучасні дослідники схиляються до нерівномірної «доброї» темперації, як у Веркмейстера, де в усіх тональностях можна грати, але кожна звучить трохи по-своєму.
На гітарі кожен лад скорочує струну в 21/12 раза, тож 12-й лад стоїть рівно посередині струни. Вінченцо Галілей, батько Галілео, 1584 року радив ставити лади лютні за відношенням 18 : 17 ≈ 1,0588, дуже близьким до 1,0595.
У піфагоровому строї одна квінта на 23,5 цента вужча за чисту: на ній зібрано всю кому. Дві її ноти разом швидко й різко б'ються, звук нагадує виття, звідси й назва. У рівномірній темперації вовка немає, бо всі квінти однакові.
Поділіться своїм поясненням, запереченням чи варіантом задачі. Для коментаря потрібен акаунт GitHub.
Рівень «Шкільна математика» відповідає задачі?
Дякуємо! Це допоможе точніше ставити рівні.
Я поступово додаю нові задачі, інші способи їх пояснити й розбори дискусій. Залиште email, і я напишу, коли з'явиться щось нове. Без спаму, відписатися можна в один клік.
Форма підписки з'явиться тут найближчим часом.