Словник / Нормальний розподіл
Кулька падає крізь ряди цвяхів і на кожному відскакує ліворуч або праворуч, ніби кидає монетку. Куди впаде саме ця кулька, не скаже ніхто. А тисяча кульок щоразу складає ту саму гірку, схожу на дзвін. Цей дзвін звуть нормальним розподілом, і він з'являється всюди, де складаються багато дрібних випадковостей.
Шар «На пальцях» приховано на всіх задачах.
Дошку з цвяхами придумав англійський учений Френсіс Ґальтон у XIX столітті. Тут 12 рядів цвяхів і 13 кошиків. Киньте одну кульку й спробуйте вгадати, куди вона впаде. Потім киньте тисячу.
Окрема кулька непередбачувана, а тисяча кульок передбачувана чудово. Кулька в крайньому кошику мусила б 12 разів поспіль відскочити в той самий бік, і так буває дуже рідко. А до середини веде безліч різних шляхів: трохи ліворуч, трохи праворуч, і відскоки гасять одне одного. Тому середина завжди повна, а краї майже порожні.
Шар «Строго» приховано на всіх задачах.
Будь-який нормальний розподіл повністю задають два числа. Середнє μ показує, де вершина дзвона. Стандартне відхилення σ показує, наскільки він широкий: на скільки значення зазвичай відходять від середнього. Змініть μ — дзвін посунеться. Змініть σ — стане ширшим і нижчим або вужчим і вищим. Форма завжди та сама.
Для будь-якого дзвона частка значень у межах ±1 σ від середнього — приблизно 68%, у межах ±2 σ — 95%, у межах ±3 σ — 99,7%. Перевірмо на зрості. Числа тут умовні, для прикладу: нехай зріст дорослих чоловіків десь має середнє 176 см і σ = 7 см. Нижче 10 000 випадкових людей.
Поставте 1, 2 і 3. Поза ±3 σ лишаються близько 3 людей з 1000: тут це нижчі за 155 см і вищі за 197 см.
Дзвін з'являється, коли результат — це сума багатьох дрібних незалежних поштовхів, і жоден не переважає. Коли ці умови порушено, дзвін бреше, і частіше за все в хвостах: дуже великі значення трапляються набагато частіше, ніж він обіцяє.
Шар «Глибше» приховано на всіх задачах.
P(кошик k) = C(12, k) / 2¹² · C(12, 6) = 924, C(12, 0) = 1, 2¹² = 4096
Кожна кулька проходить 12 цвяхів, і кожна з 4096 можливих траєкторій однаково ймовірна. Кошик визначає лише кількість відскоків праворуч k. До крайнього кошика веде один шлях, до середнього — 924. Звідси і форма: середній кошик збирає 924/4096 ≈ 22,6% кульок, а кожен крайній лише 1/4096, тобто приблизно одну кульку з чотирьох тисяч. Це біноміальний розподіл.
Стовпчики — частки кульок, які ви кинули на дошку вгорі. Точки — біноміальний розподіл, що дає точний підрахунок шляхів. Лінія — нормальна крива з μ = 6 і σ = √3 ≈ 1,73 кошика. Що більше кульок, то ближче стовпчики до точок, а точки й без того майже на кривій.
кульки на дошцібіноміальнийнормальна крива
Відскок на дошці — це монетка. Але монетка не обов'язкова. Кубик розподілений зовсім рівно: кожна грань по 1/6, жодного дзвона. Складіть очки кількох кубиків, і дзвін з'явиться сам: два кубики дають трикутник, три вже схожі на дзвін. Це ідея центральної граничної теореми: сума багатьох незалежних однаково розподілених величин з будь-яким скінченним розкидом прямує до нормального розподілу. Абрахам де Муавр помітив це для монеток ще 1733 року.
20 000 кидків для кожного n. Лінія — нормальна крива з тими самими середнім і σ.
f(x) = 1 / (σ √(2π)) · e−(x − μ)² / (2σ²)
Уся форма сидить у e−z²/2, де z = (x − μ) / σ — відстань від середнього, виміряна в σ. На відстані 1 σ висота кривої становить 61% від вершини, на 2 σ — 13,5%, на 3 σ — лише 1,1%. Квадрат у показнику робить хвости неймовірно тонкими: опинитися далі ніж за 10 σ вгору можна з імовірністю менше одного шансу на 10²³. Множник 1 / (σ √(2π)) лише робить площу під кривою рівною 1. Саме тонкі хвости і є головна різниця між дзвоном і доходами чи біржею: там далекі значення трапляються незрівнянно частіше.
Сума всіх значень, поділена на їхню кількість: скільки дісталося б кожному, якби поділити порівну.
Майже кожна людина має більше ніг, ніж у середньому: середнє трохи менше за дві.
Число посередині: якщо всіх вишикувати за зростанням, половина буде нижче, половина вище.
До бару заходить мільйонер, і середній дохід відвідувачів злітає, а медіана ледь ворухнеться.
Середній результат, якого можна чекати, якщо повторювати те саме дуже багато разів.
У грального кубика сподівання 3,5, хоча такої грані немає.
Міра розкиду: наскільки значення в середньому відходять від середнього. Стандартне відхилення — корінь з дисперсії, у тих самих одиницях.
Два міста з однаковою середньою температурою: в одному весь рік близько +15, в іншому то −20, то +50.