Словник / Пуассонівський потік
Улітку 1944 року на Лондон падали німецькі крилаті ракети Фау-1. Одні квартали отримували по кілька влучань, інші стояли цілі. Лондонці дедалі частіше казали, що ракети падають купками, а отже, їх на щось наводять. Через два роки актуарій Р. Д. Кларк перевірив це звичайною таблицею. Перш ніж дізнатися, що він побачив, погляньте, як виглядає справжня випадковість.
Шар «На пальцях» приховано на всіх задачах.
Сітка з 144 квадратів, і на неї падають краплі. Кожна крапля падає в зовсім випадкове місце, жодна не знає про інші, жоден квадрат нічим не кращий за сусідній. Киньте краплі й подивіться на візерунок.
Коли людей просять намалювати випадкові точки, вони розкладають їх рівненько, по одній у кожну клітинку: так, як у другому візерунку. Справжній випадок так не вміє. Якщо краплі нічого не знають одна про одну, ніщо не заважає двом-трьом упасти поруч, а сусідньому квадрату лишитися сухим. Купки й порожні плями з'являються самі, без жодного прицілу. Підозрілою була б якраз рівна сітка.
Шар «Строго» приховано на всіх задачах.
Пуассонівський потік — це події, які стаються незалежні одна від одної, з однаковою середньою частотою λ і ніколи не дві точно в одну мить. Частота може бути на годину, на сторінку чи на квадратний кілометр. Тоді кількість подій у шматку розміру 1 має розподіл Пуассона, названий на честь французького математика Сімеона Дені Пуассона:
P(k) = λᵏ · e−λ / k!
Приклад. Нехай у книжці в середньому 2 друкарські помилки на сторінку, λ = 2:
Сторінка зовсім без помилок трапляється майже так само часто, як сторінка з чотирма й більше. Обидві — звичайна гра випадку, а не «уважний» чи «неуважний» день коректора.
Порахуйте квадрати: скільки з них порожні, скільки мають одну краплю, дві, три… І порівняйте з тим, що обіцяє формула Пуассона з λ = кількість крапель / 144. А тепер Лондон. Кларк узяв 144 км² півдня Лондона, поділив на 576 квадратів по ¼ км² і порахував у них 537 влучань, у середньому 537 / 576 ≈ 0,93 на квадрат.
квадратів насправдіза формулою Пуассона
Шар «Глибше» приховано на всіх задачах.
C(n, k) · (λ/n)ᵏ · (1 − λ/n)n−k → λᵏ · e−λ / k! при n → ∞
Поділіть квадрат на n крихітних клітинок, і нехай у кожну незалежно потрапляє крапля з імовірністю λ/n. Кількість крапель тоді біноміальна. Коли клітинок дуже багато, (1 − λ/n)ⁿ прямує до e−λ, а C(n, k) / nᵏ до 1/k!, і виходить формула Пуассона. Тому вона описує все, що складається з багатьох рідкісних незалежних шансів: тисячі абонентів, мільярди ядер, тисячі літер на сторінці. Рухайте повзунок, λ = 1.
E[K] = Σ k · λᵏe−λ/k! = λ · Σ λk−1e−λ/(k−1)! = λ
E[K(K − 1)] = λ² ⇒ Var K = λ² + λ − λ² = λ
У пуассонівського потоку середнє й дисперсія однакові, і це зручний тест. Якщо дисперсія помітно більша за середнє, події справді збиваються в купки, як у годину пік чи після землетрусу. Якщо помітно менша, вони розставлені рівніше, ніж дозволяє випадок, як у візерунку «як випадок уявляють». У Лондоні середнє 0,932 влучання на квадрат, а дисперсія 0,969, якщо вважати, що в найбільшому квадраті було 7 влучань: саме стільки лишається із загальних 537. Відношення 1,04, тобто купок понад випадкові немає. Сам Кларк перевірив збіг критерієм хі-квадрат: χ² = 1,17 при 4 ступенях свободи.
Киньте краплі на сітку вгорі, і тут з'являться середнє й дисперсія ваших квадратів.
P(K₁ + K₂ = k) = Σj e−λ₁λ₁ʲ/j! · e−λ₂λ₂k−j/(k−j)! = e−(λ₁+λ₂) (λ₁ + λ₂)ᵏ / k!
Остання рівність — це біном Ньютона. Якщо в кол-центр незалежно дзвонять з Києва в середньому 0,5 разу на хвилину і зі Львова 1 раз на хвилину, то разом дзвінки — знову пуассонівський потік з λ = 1,5. Перевірте на 10 000 хвилин.
Зростання, за якого величина щоразу множиться на те саме число, тож подвоюється через рівні проміжки часу.
Одне зернятко на першій клітинці шахівниці й подвоєння на кожній наступній: на останній клітинці стільки рису, скільки світ вирощує понад 300 років.
Скільки разів треба помножити основу саму на себе, щоб отримати число: log₂ 8 = 3, бо 2 · 2 · 2 = 8.
Аркуш паперу, складений навпіл 42 рази, був би товщим за відстань до Місяця.
Сума 1 + ½ + ⅓ + ¼ + …: вона росте без меж, але неймовірно повільно.
Однакові книжки можна скласти так, що верхня нависатиме над краєм столу як завгодно далеко.
Рух, у якому кожен наступний крок робиться навмання: вперед чи назад, ліворуч чи праворуч.
П'яний завжди дійде додому, а птах, що літає навмання, може не повернутися ніколи.